ПОЛЬЩА

Мені аж не віриться, що  вже 5 років я живу у Польщі. Тут я народила доньку та познайомилася із чоловіком. Знаєте, мабуть, ніхто не повірить, але будучи малою, терпіти не могла польської. Вона мені, як тепер вам, здавалася якимось космосом. Якимось супер складним надзавданням. Я боялася, чи навчусь читати, писати.

🇵🇱

Для мене було великим здивуванням те, що половина слів, які я використовую, живучи в селі на Західній Україні — це польські слова. Пригодились бабині розповіді про польські поїзди, які бомбардували німецькі літаки. Тоді люди збігалися до тих вагонів та гребли все, що бачили. Мій покійний вуйко, рідний брат баби, взяв лише стару книгу. Там були різні рецепти від хвороб.

🇵🇱 От такий рецепт від пархів дуже навіть пригодився тоді моїй бабі. Її дуже тіло свербіло, ніхто не міг порадити нічого. А вуйко вичитав в книзі польською, що треба пропаритись в бочці наголяса. Ну і  методи були, але допомогло.

🇵🇱

Взагалі не думайте, що Польща то не знати що. Багато поляків і не тільки думають, що Америка, то не знати що. А коли там побувають, то розуміють, що змінюються лише локації. Де б ми не були, ми всюди беремо себе з собою. Все таке саме всюди, змінюється лише наше сприйняття.

🇵🇱

Просто щось нове одразу захоплює, надихає. Треба, щоб старе постійно було новим. Бачити у всьому прекрасне та позитив. Саме тоді життя буде казкою.

🇵🇱

#польськамова