НЕ ПОЛЬСЬКА

Читаючи коментарі під попереднім постом, я бачу, що вам більше психологічна підтримка потрібна, а не польська мова.  Сидите вдома, хтось в декреті, поговорити нема з ким, сумуєте за Україною, бо там залишились рідні та друзі. Я вас розумію. Сама така була.

🇵🇱

 Але я то вже переросла. Я думала, що моє село то мій дім і там мені до віку жити, а з поляками говорити боялась, хоч знаю добре мову. То все психологія. І свідчить все про прив*язаність. Я навіть від того суму почала писати перший свій твір, де дівчина змушена поїхати в Америку на заробітки.

🇵🇱

 І там я вилила всі болі. Його можете прочитати в мене у блозі в шапці профілю. А потім, коли народила, то коли мама їхала додому після двох тижнів у мене, казала мені, що я сильна і самостійна. І під впливом того я написала другий твір з такою назвою, але вже більш позитивний.

🇵🇱

 Тепер я розумію, що весь світ то мій дім, і  я хоч живу не в Україні, не почуваюсь самотньою, бо стала відкритою. Саме еміграція мене змінила, хоч я пручалась. Так як я щодня бачу полякіВ, то з ними і говорю.

🇵🇱

 Сама перша починаю розмови, бо поговорити я люблю. От сьогодні бібліотекарці аж вуха в*янули від мого говоріння. Але якби я не почала розмову, то не дізналась, що там є багато цікавих заходів і можна організовувати свої.

🇵🇱

Тому зі мною можна не лише мову вивчити, а й записатись на консультацію, бо я є ще й психологом та коучем. Відгуки тут @put8ksebe .

🌿

 Плюс скоро буде в дар вам мій інтенсив, де ви можете краще зрозуміти себе, пропрацювати свої страхи. Тому пишіть, додам вас в телеграм. Заодно і познайомимось ближче. Якщо світ дає вам можливості, виористовуйте їх.