Діалог

Вчора між мною і татом розгорівся наступний діалог
- Мені во треба вивчити пару слів?
- Пару, тато, не вийде!? Во беріть мої уроки, відкривайте ютуб і дивіться! -
кажу йому із посмішкою на обличчі.
- Та мені треба так,щоб скоро! А там в тебе треба підручник видрукувати,
робити купу всього, а слухати ті відео треба аж сорок хвилин!
- В вам що треба?
- Та тут я трохи знаю?
- Що знаєте?
- Та трохи полякі вслухаю, як говорять, “пшепрашампана, дзєнкує бардзо!
Мені треба такі основні фрази і слова!
-Ну і що, - продовжую, - зазубрите ті фрази і будете всюди ліпити, не
відмінююючи слова в правильній формі.
- Та що ти мені розказуєш!?
- Аби добре говорити, треба знати всю систему мови, проробляти купу вправ,
плюс писати твори, переказувати тексти,читати книжки.
- Мені треба таке для лінивих, і швидко?
- Ну якщо так,то вам не до мене. Будете знати ази,а говорити так і не
навчитеся. В одне влетить,а в інше вилетить.
- Та я всьо знаю.
- Що знаєте? От перекладіть мені речення “ Ви бачите його”
- Запросто, - тато поправляє окуляри, які зсунулися з носа.
- Давайте.
- Czy pan widzi (Чи пан відзі), - тато відповідає.
- Ні, - кажу, - не до одного чоловіка ви звертаєтесь, а до групи людей і кажете
ви,наприклад, до двох своїх друзів.
- Ну кажу ж, чи пан відзі?
- Ні, має бути Czy wy widzicie go (Чи ви відзіцє го).
- ААА...
- Ви того не знаєте,бо не вмієте провідміняти дієслово widzieć (відзєць), а про
те, до якої воно відміни належить я вже мовчу.
-Ясно, ясно... То де то ти кажеш твої ті уроки на ютубі...
Завіса.